Питання-відповіді
Розрахунок середньої зарплати для оплати відпустки
Виплати працівникам, які включаються до сукупного доходу з метою обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних та компенсації за дні невикористаної відпустки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
Підпункт Інструкції | Види виплат | Включення |
1.1. Фонд основної заробітної плати | ||
2.1.1 | Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво | + |
2.1.2 | Суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у разі, якщо вони є основною заробітною платою | + |
2.1.3 | Гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших , засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві | +/-1 |
Оплата праці штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва | + | |
1 Літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором, не враховується під час обчислення середньої заробітної плати у цих випадках (пп. «є» п. 4 Порядку № 100). | ||
2.1.4 | Оплата при переведенні працівника на нижче оплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також у разі невиконання норм виробітку та виготовлення продукції, що виявилася браком не з вини працівника | + |
2.1.5 | Оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників | + |
2.1.6 | Оплата праці за час перебування у відрядженні (окрім відшкодування витрат у зв’язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення) | + |
2.1.7 | Вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці | + |
2.1.8 | Оплата праці (включаючи гонорари) особам, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання робіт згідно з договорами цивільно- правового характеру | – |
1.2. Фонд додаткової заробітної плати | ||
2.2.1 | Надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за: |
|
суміщення професій (посад) | + | |
розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт | + | |
виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника | + | |
роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці | + | |
інтенсивність праці | + | |
роботу в нічний час | + | |
керівництво бригадою | + | |
високу професійну майстерність,класність водіям (машиністам) транспортних засобів | + | |
високі досягнення в праці, у тому числі державним службовцям | + | |
виконання особливо важливої роботи на певний термін | +/-2 | |
знання та використання в роботі іноземної мови | + | |
допуск до державної таємниці | + | |
дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб, ранги державних службовців, кваліфікаційні класи суддів | + | |
науковий ступінь | + | |
нормативний час пересування у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах | + | |
роботу на територіях радіоактивного забруднення | + | |
інші надбавки та доплати, включаючи компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, передбачені чинним законодавством | + | |
2 При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов’язки працівника (пп. «а» п.4 Порядку № 100). Тому зазначені виплати враховуються в розрахунку за умови, що вони не є одноразовими, та нараховуються за виконання роботи, яка входить до кола обов’язків найманої особи. | ||
2.2.2 | Премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (крім сум, указаних у пп. 2.3.2 Інструкції № 5) | +3 |
3 Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані (абз. 3 п. 3 Порядку № 100). | ||
2.2.3 | Відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу). | +4 |
4 За умови, що такі виплати не мають разового характеру (пп. «а» п.4 Порядку № 100). | ||
2.2.4 | Оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні в розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством | + |
2.2.5 | Оплата днів відпочинку, що надаються у зв’язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу і в інших випадках, передбачених законодавством | + |
2.2.6 | Суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) – місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств | + |
2.2.7 | Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників (зокрема фіксована сума індексації) | + |
2.2.8 | Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати | – |
2.2.9 | Вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства: вугілля та суми коштів на відшкодування його оплати житла, комунальних послуг, послуг зв’язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати | – |
2.2.10 | ‘ Витрати, пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту | – |
2.2.11 | Вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, обмундирування, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні, або сума знижки в разі продажу форменого одягу за зниженими цінами | – |
2.2.12 | Оплата за невідпрацьований час: |
|
щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством | + | |
суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством | – | |
оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору | + | |
оплата додаткових відпусток у зв’язку з навчанням та творчих відпусток | + | |
оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» | + | |
суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від ’ виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів | + | |
оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім | + | |
оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час | + | |
оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові, або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки | + | |
оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні | + | |
оплата простоїв не з вини працівника | –5 | |
5 Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 Порядку № 100). | ||
1.3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати | ||
2.3.1 | Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках | +/-6 |
6 У випадку коли працівник з незалежних від нього причин (наказом по підприємству працівники відділу, цеху тощо були переведені на роботу на умовах неповного робочого тижня у зв’язку з неможливістю забезпечити їх роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня) працював у режимі неповного робочого тижня, середньоденна заробітна плата для оплати часу відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки дванадцять місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (ст. 73 КЗпП), а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював у зв’язку з переведенням на роботу на умовах неповного робочого тижня (див. лист Мінекономіки від 01.04.2021 р. N 4711-06/19889-07) | ||
2.3.2 | Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер: | |
винагороди за підсумками роботи за рік, за вислугу років | + | |
премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду | – | |
премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об’єктів будівництва, вчасну поставку продукції на експорт та інші | + | |
премії за виконання важливих та особливо важливих завдань | – | |
одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними ‘ результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат як у грошовій, так і натуральній формі) | – | |
грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків | – | |
2.3.3 | Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом) | –7 |
7 У розрахунок середньої заробітної плати не включається, зокрема сума матеріальної допомоги (пп. «б» п. 4 Порядку № 100), як оподатковувана, так і не оподатковувана | ||
2.3.4 | Виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі: | |
витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5 Інструкції № 5) на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна) | – | |
оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях | – | |
оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах | – | |
вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, указаних у п. 3.2 Інструкції № 5) | – | |
вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування | – | |
інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) | – | |
2. ІНШІ ВИПЛАТИ, ЩО НЕ НАЛЕЖАТЬ ДО ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ | ||
3.1 | Внески підприємств на загальнообов’язкове державне соціальне страхування | + |
3.2 | Допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування: | |
допомога по тимчасовій непрацездатності | + | |
допомога по вагітності та пологах | + | |
допомога при народженні дитини | – | |
допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку | – | |
допомога на поховання | – | |
оплата путівок на санаторно- курортне лікування та оздоровлення | – | |
допомога по частковому безробіттю | – | |
3.3 | Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації | + |
3.4 | Соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, установлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми). | – |
3.6 | Одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колдоговорами (включаючи грошову допомогу держслужбовцям та науковим (науково- педагогічним) працівникам). | – |
3.7 | Надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам | – |
3.8 | Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору | – |
3.9 | Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні | – |
3.10 | Витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов’язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом | – |
3.11 | Видатки підприємств на покриття витрат ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій | – |
3.12 | Виплати в установленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (окрім зазначених у пп. 2.2.1, 2.2.12 Інструкції № 5) | – |
3.13 | Компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок коштів підприємства, що виплачується за рішенням суду | – |
3.14 | Винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, окрім зазначеної у пп. 2.1.3 Інструкції № 5 | – |
3.15 | Витрати на відрядження: | |
добові (у повному обсязі) | – | |
вартість проїзду | – | |
витрати на наймання житлового приміщення | – | |
компенсаційні виплати | – | |
добові, які виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість згідно з чинним законодавством | – | |
3.16 | Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених чинним законодавством | – |
3.17 | Витрати на колективне харчування плавскладу річкового, морського та рибопромислового флотів, а також харчування льотного складу цивільної авіації при виконанні завдань польоту, які можуть бути прирівняні до добових витрат, що виплачуються в період відрядження | – |
3.18 | Витрати на харчування учасників спортивних заходів, у т. ч. суддів, на час перебування на спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах у межах установлених норм | – |
3.19 | Вартість виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних ‘ та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально- профілактичного харчування або відшкодування витрат за придбання в разі невидачі їх адміністрацією | – |
3.20 | Вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв’язку зі специфікою роботи) | – |
3.21 | Витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) | – |
3.22 | Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту | – |
3.23 | Вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників | – |
3.24 | Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (крім витрат на заробітну плату, зазначених у пп. 2.2.12 Інструкції № 5): | |
витрати на оплату навчання працівників у вищих навчальних закладах та установах підвищення кваліфікації, професійної підготовки й перепідготовки кадрів | – | |
стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, направленим підприємствами на навчання з відривом від виробництва у вищі навчальні заклади | – | |
оплата проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад | – | |
витрати, пов’язані з організацією навчального процесу (придбання учбового матеріалу, оренда приміщень) | – | |
3.28 | Позики, видані працівникам для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства | – |
3.29 | Вартість житла, переданого у власність працівникам | – |
3.30 | Витрати підприємств на оплату послуг із лікування працівників, які були надані установами охорони здоров’я (крім виплат, зазначених у пп. 2.3.3 Інструкції № 5) | – |
3.31 | Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання | – |
3.32 | Суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах із підприємством | – |
3.33 | Суми матеріальної допомоги незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень КМУ у зв’язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями та катастрофами місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, благодійними фондами й іноземними державами | – |
Відповідальність за заборгованість по заробітній платі
Керуючись ч. 5 ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші видатки здійснюються після виконання зобов’язань щодо оплати праці.
Порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі передбачають накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Безпідставна невиплата заробітної плати чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (стаття 175 Кримінального кодексу України).
Відповідно до вимог статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі несуть відповідальність у вигляді штрафу – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, з 01.04.2024 – 24 000 грн.
Згідно зі статтею 10 Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
Грошова компенсація невикористаних відпусток мобілізованим працівникам
У статті 83 КЗпП та ст. 24 Закону України «Про відпустки» зазначається, що працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.
Компенсуються всі дні невикористаних відпусток, накопичені на дату початку служби.
Зароблені дні щорічної відпустки визначають пропорційно до відпрацьованого періоду, за який працівник не відгуляв відпустку.
Не компенсуються відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини, а також додаткові відпустки постраждалим від Чорнобильської катастрофи, учасникам бойових дій, в зв’язку з навчанням, творчі відпустки.
Документи, на підставі яких може здійснюється відрахування із заробітної плати:
- наказ (розпорядження) роботодавця (у разі покриття заборгованості працівника підприємству, на якому він працює);
- виконавчі документи — наприклад, виконавчі листи, що видаються судами, ухвали та постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, виконавчі написи нотаріусів;
- письмове доручення працівника роботодавцю на перерахування частини свого заробітку.
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 20.03.2023 р. N 3316/0/2-23/54
Міністерство соціальної політики розглянуло лист Федерації профспілок України щодо порядку оплати листків непрацездатності застрахованим особам, працюючим за сумісництвом, відповідно до Закону України від 23.09.99 N 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” у редакції Закону України від 21.09.2022 N 2620-IX “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон) та повідомляє.
Порядок призначення та здійснення страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначено статтею 22 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон), відповідно до якої допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати встановлено статтею 15 Закону. Зокрема, частиною першою цієї статті визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхових випадків.
Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 15 Закону).
Відповідно до пункту 2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 N 440 (зі змінами), оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом.
Обчислення середньої заробітної плати для здійснення оплати днів перших тимчасової непрацездатності та розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266 (зі змінами), (далі – Порядок N 1266).
Пунктом 30 Порядку N 1266 передбачено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом, оскільки розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата, має визначатися за кожним місцем роботи окремо.
При цьому передбачено, що страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі виданого в установленому порядку листка непрацездатності (у разі видачі листка непрацездатності у формі документа на папері – на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи) та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.
Отже, механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, визначений Порядком N 1266, дозволяє здійснювати розрахунок середньої заробітної плати (доходу) як за одним, так і за декількома місцями роботи (діяльності).
Зазначені положення Порядку N 1266 відповідають нормам частини першої статті 23 Закону, відповідно до якої у разі роботи особи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи.
Водночас на сьогодні Мінсоцполітики розглядає питання щодо доцільності уточнення норм Закону з метою забезпечення права застрахованих осіб на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом.
Перший заступник Міністра
Дарія МАРЧАК
ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, СТРАХОВИХ ВИПЛАТ, СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ, ЖИТЛОВИХ СУБСИДІЙ ТА ПІЛЬГ
ЛИСТ
від 14.10.2024 р. N 2800-030401-8/62121
(Витяг)
Розглянувши […] запит […], Пенсійний фонд України повідомляє.
[…]
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 23.09.99 N 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон N 1105) право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із статтею 17 Закону N 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується залежно від страхового стажу в таких розмірах:
1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;
2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
5) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, віднесеним до 1 – 3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові”; особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.
Отже, пільг щодо оплати листка непрацездатності дружинам військовослужбовців у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати Законом N 1105 не передбачено.
Згідно із частиною другою статті 18 Закону України від 20.12.91 N 2011 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон N 2011) при тимчасовій втраті працездатності листки непрацездатності оплачуються дружинам (чоловікам) військовослужбовців у розмірі 100 відсотків середньомісячної заробітної плати незалежно від страхового стажу.
Разом з тим статтею 4 Закону N 2011 визначено, що забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 23 Закону N 2011 фінансове забезпечення витрат, пов’язаних з реалізацією Закону N 2011, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Отже, пільги, компенсації та гарантії, передбачені Законом N 2011, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Враховуючи викладене, дружини (чоловіки) військовослужбовців мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) за рахунок коштів Пенсійного фонду України на загальних підставах залежно від страхового стажу.
З повагою
Заступник начальника управління –
начальник відділу контролю
правильності розрахунку виплат
у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності управління страхових
виплат та соціальних послуг
Артур ЧЕРЕДНИК
Статтею 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” передбачено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, озвучену вище, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми ч. 7 ст. 79, ч. 5 ст. 80 КЗпП та ч. 5 ст. 11, ч. 2 ст. 12 Закону України “Про відпустки” у період дії воєнного стану не застосовуються.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Відповідно до ст. 79 КЗпП черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом (ст. 80 КЗпП).
Таким чином, роботодавець може відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки поза строками, визначеними графіком відпусток, або тривалістю більше 24 календарні дні.
Роботодавець не може відмовити працівникам, які не залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, у наданні відпусток, надання яких здійснюється в обов’язковому порядку (щорічні відпустки у встановлені графіком строки, працівникам, які мають дітей тощо).
Відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Для того, щоб розрахувати суму, яку належить виплатити співробітнику за час відрядження, необхідно розрахувати і порівняти дві величини: середньоденну зарплату та денну заробітну плату, розраховану виходячи з тарифної ставки (окладу) працівника, за місяць, у якому він перебував у відрядженні. Наступним кроком – необхідно вибрати більшу величину і на її підставі розрахувати суму оплати часу відрядження. Оплачуються всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем роботи, з якого відряджено працівника.
Середньоденна заробітна плата за час відрядження обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок № 100), виходячи з виплат, нарахованих працівникові у розрахунковому періоді.
Розрахунковий період для визначення середньоденної зарплати становить два календарні місяці роботи перед місяцем відрядження (з першого по перше число). Середньоденна зарплата розраховується шляхом ділення виплат за цей період на кількість фактично відпрацьованих робочих днів. У випадках, коли протягом цих місяців співробітник не працював, то середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, а якщо протягом і цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня – виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановлених йому в трудовому договорі. Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше двох календарних місяців, середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Перелік виплат, які включаються до сукупного доходу для обчислення середньої заробітної плати, наведено у пунктах 3 та 4 Порядку № 100.
Для розрахунку одноденної заробітної плати потрібно суму повного окладу (тарифної ставки) відрядженого працівника та інших нарахованих йому в місяці відрядження виплат (премії, доплати, суми індексації тощо) поділити на кількість робочих днів у цьому місяці за графіком роботи підприємства (працівника).
Сума оплати днів відрядження, виходячи зі звичайної зарплати, визначається як добуток одноденної заробітної плати та кількості днів відрядження.
Відповідно до пункту 9 абзацу 2 статті 22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, відрахування для покриття його заборгованості не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з виходом на пенсію.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди:
- вагітні жінки;
- жінки, які мають дитину віком до одного року;
- особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.
Сума страхових виплат застрахованій особі обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.
Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу), на яку нарахований ЄСВ на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 обчислення середньоденної заробітної плати здійснюється без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією рф проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період.
Таким чином, спочатку обчислюється середньоденна заробітна плата, після чого визначається розмір денної виплати в залежності від страхового стажу, який потім множиться на кількість календарних днів хвороби.
Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від страхового стажу.
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
З 1 січня 2023 року до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) внесено зміни, зокрема частину першу статті 22 викладено у новій редакції, а саме встановлено, що «страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності)».
Звертаємо увагу, що у разі тимчасової непрацездатності працівника роботодавець здійснює, як правило, крім випадків встановлених законодавством, дві виплати:
- оплату перших 5 днів непрацездатності, що виплачується за рахунок власних коштів.
- допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за рахунок Пенсійного фонду, що призначається починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої статті 15 Закону № 1105, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності
Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440 (далі — Порядок № 440). Згідно з пунктом 2 Порядку № 440, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Міністерством соціальної політики України надане додатково роз’яснення, що перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцями як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (лист від 15.02.2023 № 494/0/290-23/54).
Виплати з шостого дня тимчасовою втратою працездатності
Страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, як зазначено вище, призначається з шостого дня тимчасової непрацездатності за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом).
У роз’ясненні ПФУ (лист від 16.01.2023 № 1468-1025/Я-03/8-2800/23) окремо вказано, що у словосполученні «надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом)» використано сполучник «або», який уживається на означення того, що з низки перелічуваних предметів (явищ тощо) можливий тільки один.
Отже, частиною першою статті 22 Закону № 1105 визначена першочерговість реалізації права застрахованих осіб на допомогу по тимчасовій непрацездатності саме за основним місцем роботи (діяльності).
З урахуванням наведеного, допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та надається застрахованим особам страхувальниками за основним місцем роботи (діяльності), і лише у разі нереалізації застрахованою особою права на таку допомогу, вона надається за місцем роботи за сумісництвом.
Таким чином, прийняття страхувальником рішення щодо призначення допомоги працівнику, який працює за сумісництвом, за рахунок ПФУ (з шостого дня тимчасової непрацездатності) можливе, якщо працівником надане повідомлення про відмову в призначенні допомоги за основним місцем роботи.
Що таке основне місце роботи?
Основне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі. — пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI.
Застрахована особа, відповідно до пункту 3 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV зобов’язана повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання). Таким чином, основне місце роботи працівника може визначатися за його заявою. Відповідна позиція щодо визначення «основного місця роботи» викладена у листі Міністерства економіки України в листі від 07.10.2021 № 4712-06/49022-07).
Підстава для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю
Підставою для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю є листок непрацездатності, який сформований в Електронному реєстрі листків непрацездатності відповідно до Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, що затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 червня 2021 року № 1234.
Інформацію про сформований листок непрацездатності працівника роботодавець отримує через свій кабінет страхувальника на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Дані про трудові відносини працівника з тим чи іншим страхувальником ґрунтується на даних Реєстру застрахованих осіб.
Поширені причини помилок, що впливають на формування листка непрацездатності й підставу для виплат
Як засвідчує практика, мають місце непоодинокі випадки, коли на дату формування листка непрацездатності роботодавцем не було подано повідомлення про прийняття на роботу працівника, звіт з ЄСВ, допущені помилки службами персоналу, зокрема не розглянуті страхувальниками своєчасно заяви застрахованих осіб про зміну (відкликання) заяви щодо визначення основного місця роботи, не прийняті рішення про звільнення працівника, або не було оформлене звільнення працівника через бойові дії і втратою внаслідок цього зв’язку із роботодавцем, що призводить до непорозумінь, зокрема і тому, що у працівника, який при прийнятті на роботу, вказав місце роботи як основне, вже є раніше визначене основне місце роботи за його заявою.
З огляду на вищевикладене, у разі коли встановлено, що у працівника зазначене інше основне місце роботи, роботодавцям рекомендовано дотримуватися такого алгоритму дій:
- Після прийняття листка непрацездатності розглянути та прийняти рішення про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі або про відмову. Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності наведені в частині першій статті 16 Закону № 1105.
- За відсутності підстав для відмови провести оплату перших 5 днів непрацездатності.
- Роз’яснити працівнику його обов’язки, як застрахованої особи щодо визначення основного місця роботи, а також вимоги законодавства щодо першочерговості реалізації права на допомогу по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи.
У разі надання працівником повідомлення про відмову в призначенні допомоги за основним місцем роботи і у зв’язку із цим не отримання ним такої допомоги слід прийняти рішення щодо призначення допомоги працівнику та забезпечити її виплату в порядку і строки, встановлені законодавством.
Ведення обліку використання робочого часу на підприємствах, в установах й організаціях регулюється наказом Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 року № 489, яким затверджено форми первинної облікової документації з обліку особового складу та використання робочого часу з короткими поясненнями до них. Табель обліку робочого часу є первинним документом для обліку відпрацьованого часу, який є також підставою для нарахування заробітної плати працівникам.
Керуючись пунктом 13 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.98 за № 218/2658 (із наступними змінами), на час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється підприємством, що її відрядило. У разі відрядження працівника з основної роботи й роботи за сумісництвом оплата праці здійснюється підприємствами, що направляли працівника у відрядження. Видатки для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між цими підприємствами за згодою між ними. Тобто за дні перебування працівника у відрядженні з основного місця роботи оплата за місцем роботи за сумісництвом не проводиться.
Відповідно до наказу Держкомстату України у табелі обліку робочого часу за місцем роботи працівника за сумісництвом необхідно позначати «І» – інші причини неявок.
У ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон ) вказано, що щорічну основну відпустку надають працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічують із дня укладення трудового договору.
Надати працівнику відпустку без урахування фактично відпрацьованого часу протягом робочого року роботодавець може вже після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві (ч. 5 ст. 10 Закону). Утім і до закінчення шестимісячного періоду безперервної роботи працівнику може бути надана відпустка без урахування фактично відпрацьованого ним часу, якщо роботодавець не має заперечень щодо цього.
Також у ч. 7 ст. 10 Закону викладено чималий перелік категорій працівників, яким відпустку можуть надавати до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.
Як утримати зайві відпускні в разі звільнення
У разі якщо працівник до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, звільняється, то ч. 2 ст. 127 КЗпП і ч. 1 ст. 22 Закону дозволяють відрахувати із заробітної плати суму нарахувань за дні відпустки, які були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року:
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Також в абз. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП указано:
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв’язку з переходом на пенсію…
Розглянемо зазначене вище на прикладі.
ПРИКЛАД.
Умова:
Працівник, якого прийняли на роботу з 27.02.2024, подав заяву про надання щорічної основної відпустки тривалістю 12 к. дн. із 07.05.2024. За час роботи на підприємстві працівник має право лише на 5 к. дн. відпустки, але за рішенням роботодавця йому було надано відпустку на 12 к. дн.
Посадовий оклад становить 10000 грн. Розмір середньоденної зарплати – 170,00 грн.
Під час відпустки працівник подав заяву про звільнення 31.05.2024. Період фактичної роботи працівника – 96 к. дн.
Рішення:
Насамперед потрібно обчислити тривалість відпустки, яку працівник фактично заробив за період роботи на підприємстві:
24 к. дн. / (366 к. дн. – 6 к. дн.) х 96 к. дн. = 6,4, тобто 6 к. дн.
Таким чином, працівник має повернути відпускні в розмірі 1020,00 грн (170,00 грн х 6 к. дн.).
Суму заборгованості варто утримати під час проведення остаточного розрахунку з працівником при звільненні, тобто суму заробітної плати, нарахованої за відпрацьовані дні в травні, потрібно зменшити на 1020,00 грн.
Відрахування із заробітної плати здійснюють на підставі наказу про звільнення, у якому окремо надають вказівку для бухгалтерської служби провести ці відрахування.
Можлива ситуація, коли заборгованість працівника в частині відпускних буде більшою, ніж сума заробітку, нарахованого йому під час звільнення. У такому разі працівник має повернути суму заборгованості підприємству шляхом унесення в касу чи на рахунок підприємства. Водночас прийміть до уваги, що працівник повинен повернути в такому випадку тільки фактично отриману суму відпускних без урахування суми ПДФО та ВЗ.
Скажімо, для нашого прикладу така сума мала б становити:
1020,00 – (1020,00 грн х 18 %) – (1020,00 грн х 1,5 %) = 821,10 грн.
Якщо працівник відмовиться це зробити, то доведеться звертатися до суду.
Як зазначено в листі Мінпраці від 24.01.2007 р. № 9/13/133-07, за необхідності відшкодування шкоди з працівника, який звільнився, роботодавець має право звернутися з позовом про відшкодування шкоди до суду.
З кого не утримують зайві відпускні
У ч. 2 ст. 22 Закону наведено випадки, коли відрахування із заробітної плати працівників, які звільняються, не проводять. Мова йде про звільнення у зв’язку з:
- призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
- переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
- відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
- змінами в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
- виявленням невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню такої роботи;
- нез’явленням на роботу понад чотири місяці поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
- поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- направленням на навчання;
- виходом на пенсію.
Також відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадять.
Обмеження щодо розміру відрахувань
Радимо звернути увагу на положення ч. 1 ст. 128 КЗпП:
При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, – п’ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
Проте в разі звільнення працівника перевагу має все ж ст. 22 Закону , а не ч. 1 ст. 128 КЗпП, адже з припиненням трудових відносин між працівником і роботодавцем в останнього фактично залишиться тільки можливість повернення заборгованості працівника в судовому порядку.
А ось положення ст. 129 КЗпП, якою заборонено відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством не звертається стягнення, під час здійснення відрахувань у частині відпускних, потрібно врахувати.
Також відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України « Про виконавче впровадження» стягнення не може бути звернено, на такі виплати працівнику:
- вихідну допомогу, яку виплачують у разі звільнення працівника;
- компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
- польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, які виплачують замість добових і квартирних;
- допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
- допомогу на лікування;
- допомогу на поховання.
Тобто відрахування можна робити лише за рахунок виплат, які є заробітною платою.
Нормативно-правові акти
- Про оплату праці;
- Про відпустки;
- Про державну службу;
- Про освіту;
- Про індексацію грошових доходів населення;
- Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
- від 30.08. 2002 № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”;
- від 09.03.1995 № 167 “Про питання оплати праці окремих категорій працівників (невійськовослужбовців) Збройних Сил та інших військових формувань України”;
- від 18.01.2017 № 15 “Питання оплати праці працівників державних органів”;
- від 08.02.1995 № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”;
- від 15.06.1994 № 414 “Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці”;
- від 17.07. 2003 № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення”;
- від 26.09.2001 № 1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням”;
- від 22.12.2010 № 1170 “Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховуються єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;
- від 28.06.1997 № 634 “Про затвердження порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де процес навчання має свої особливості”;
- від 03.01.2013 № 2 “Про встановлення надбавок до посадових з окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень і висновків держаних експертів з питань таємниць”;
- від 28.06.1997 № 695 “Про гарантії і компенсації для працівників які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва”;
- від 28.12.2016 № 1038 “Про умови оплати праці журналістів державних і комунальних засобів масової інформації”;
- від 31.01.2001 № 78 „Про реалізацію окремих положень частини статті 57 Закону України „Про освіту”, частини першої статті 25 Закону України „Про загальну середню освіту”, частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України „Про позашкільну освіту”;
- від 10.08.2004 № 1018 „Деякі питання оплати праці працівників державних і комунальних архівних установ”;
- від 14.04.2004 № 494 „Про затвердження Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи”;
- від 22.01.2005. № 84 „Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек”;
- від 22.01.2005 № 82 „Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України „Про музеї та музейну справу”;
- від 29.12.2009 № 1418 Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним державних та комунальних закладів охорони здоров’я”.
- від 24.01.2006 р. № 28 “Про впорядкування умов оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України”;
- від 09.02.2006 р. № 69 “Про впорядкування умов оплати праці працівників військових навчальних закладів Збройних Сил України”;
- від 09.02.2006 р. № 70 “Про впорядкування умов оплати праці працівників науково-дослідних установ (підрозділів) Збройних Сил України”;
- від 09.02.2006 р. № 71 “Про впорядкування Умов оплати праці працівників спортивних організацій Збройних Сил України”;
- від 28.02.2006 р. № 123 “Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій культури Збройних Сил України”;
- від 28.02.2006 р. № 124 “Про впорядкування умов оплати праці працівників установ та організацій ветеринарної медицини Збройних Сил України”;
- від 23.06.2021 р. № 173 “Про затвердження Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України”;
- від 01.06.2006 р. № 304 “Про впорядкування умов оплати праці членів екіпажів морських (рейдових) суден забезпечення, працівників берегових організацій гідрографічної та пошуково-рятувальної служб Військово-Морських Сил Збройних Сил України”;
- від 25.08.2016 р. № 438 “Про впорядкування умов оплати праці працівників (невійськовослужбовців) льотного, льотно-підйомного складу авіації Сил Збройних Сил України”;
- від 17.10.2000 року № 409 „Про затвердження Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років”;
- від 25.01.2017 № 52 „Про затвердження Порядку складання, затвердження та реєстрації штатних розписів органів військового управління, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України ”.