Забезпечення права на свободу світогляду та віросповідання

Військовий капелан — це священнослужитель зареєстрованої в Україні релігійної організації, який установленому порядку отримав мандат на право здійснення військової капеланської діяльності, уклав контракт про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу (виключно на посадах Служби військового капеланства) та здійснює військову капеланську діяльність у підрозділах Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військова капеланська діяльність – діяльність, яку здійснюють військові капелани з метою сприяння реалізації конституційного права військовослужбовців, працівників та членів їх сімей на свободу світогляду та віросповідання шляхом задоволення їх духовно-релігійних потреб.

Задоволення духовно-релігійних потреб – система заходів, спрямованих на забезпечення реалізації конституційного права військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань і членів їх сімей на свободу світогляду та віросповідання шляхом здійснення душпастирської опіки, релігійно-просвітницької роботи, соціально-доброчинної діяльності та консультування командування з релігійних питань.

Капеланом не може бути особа, що належить до релігійних структур держави-агресора.

Стаття 1, 7 Закону України “Про Службу військового капеланства”

Мандат на право здійснення військової капеланської діяльності. виготовляється Державною службою з етнополітики та свободи совісті (далі – ДЕСС) на підставі заяви керівного центру (управління) релігійної організації до ДЕСС та видається релігійною організацією, до якої належить священнослужитель.

Пункти 14-21 “Положення про порядок видачі мандата на право здійснення військової капеланської діяльності”, затвердженого постановою КМУ від 02.08.2022 № 859.

Командири (начальники) військових з’єднань і військових частин (підрозділів) надають можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях і релігійних обрядах у вільний від виконання обов’язків військової служби час, а також створюють умови для задоволення духовно-релігійних потреб особового складу. Під час планування та проведення заходів щодо задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців, пріоритет віддається заходам бойової (спеціальної) підготовки.

Забороняється примусове залучення військовослужбовців для здійснення релігійних практик без їхньої згоди.

Стаття 5 Закону України “Про Службу військового капеланства”, пункт 2 статті 6 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Так, усі релігійні організації мають рівні права у задоволенні духовних потреб своїх вірян у Силах безпеки і оборони України. Командування повинно враховувати конфесійну структуру підрозділу та не допускати міжконфесійних конфліктів.

Стаття 5 Закону України “Про Службу військового капеланства”.